Від кравецької майстерні до світових показів: як працюють українські дизайнери одягу
У колекції українського бренду можна побачити тканину, виткану із залишків виробництва, сукню, форму якої визначає корсет, або прикрасу, що повторює силует пшеничного колоса. За цими речами стоять різні рішення дизайнерів. Лілія Літковська працює з конструкцією та повторним використанням тканин, Іван Фролов розвиває корсетну техніку, а Світлана Бевза вводить українські символи в лаконічний гардероб. Їхні роботи дають змогу розглянути українську моду через конкретні матеріали, форми й способи представлення одягу.
Три київські бренди та три різні підходи до одягу
BEVZA заснували в Києві у 2006 році, LITKOVSKA з’явилася у 2009-му, а FROLOV — у 2015-му. Для знайомства з цими марками зручно порівняти три типи речей: однотонну сукню, жакет і сценічний костюм. В однотонній моделі BEVZA добре видно, як силует залежить від форми вирізу, довжини й лінії плеча. У жакеті LITKOVSKA увагу можуть привертати шви та деталі конструкції, які в традиційному крої ховають. У сценічному образі FROLOV форму підкреслюють лінії корсета, прозорі вставки й оздоблення.
Усі три підходи починаються з роботи над пропорціями, але результат можна оцінювати за різними ознаками. Для лаконічної сукні важливо, як тканина лягає по фігурі. Асиметричний жакет варто розглядати спереду, збоку та зі спини, бо з іншого ракурсу стає зрозуміло, як з’єднані його частини. У сценічному костюмі значення має те, як силует читається здалеку й що відбувається з оздобленням під час руху.
Що відбувається з тканиною до розкроювання
У 2018 році LITKOVSKA започаткувала лінію ARTISANAL. Для неї використовують залишки тканин, які сортують і переробляють, а далі переплітають за допомогою ткацьких технік. У звичайному виробничому процесі дизайнер обирає полотно з відомими характеристиками й вирішує, як його розкроїти. У цьому випадку робота починається раніше: команда спочатку створює саме полотно, а вже його товщина, фактура й кольорові переходи впливають на форму майбутнього виробу.
Фактура особливо помітна на ділянках, де тканина згинається або зустрічається з гладким матеріалом. Два вироби зі схожим силуетом можуть справляти різне враження через те, як поєднані фрагменти полотна. Робота з матеріалом доповнює інший характерний прийом Лілії Літковської — відкривати частини одягу, які зазвичай залишаються на вивороті. За фотографіями з показу можна простежити, де дизайнерка підкреслює межу між шарами, а де використовує її, щоб змінити контур речі. Про українську культуру та людей, які працюють у творчих індустріях, також пише Znaki FM Україна.
Як колос став деталлю сучасного гардероба
Світлана Бевза працює з нейтральними кольорами й чіткими силуетами, тому навіть невелика деталь може помітно змінити образ. Один із прикладів — прикраси у формі пшеничного колоса. У них упізнаваний природний мотив передано через видовжений контур і ритм повторюваних елементів. На тлі однотонної речі цей малюнок добре читається навіть тоді, коли сам одяг майже не має оздоблення.
Прикраса у формі колоса дає змогу переносити той самий мотив між різними комплектами. На сукні з відкритою лінією шиї він може стати головним акцентом, а в образі з жакетом — бути видимим лише частково. Це один зі способів поєднати культурний мотив із сучасним кроєм. В інших українських марок джерелом упізнаваності може бути робота з тканиною, конкретний силует або техніка оздоблення. Більше імен і прикладів зібрано в огляді українських дизайнерів одягу на https://znaki.fm/uk/persons/ukrayinski-dizajneri-odyagu/.
Що змінюється, коли дизайнер працює для сцени
Іван Фролов використовує корсет як видиму частину виробу. Його лінії можуть визначати форму топа або сукні, а вставки з еластичної сітки впливають на посадку й вигляд окремих ділянок. Ще одна впізнавана деталь бренду — анатомічне серце. У колекціях воно пов’язує різні за кроєм речі, бо глядач може впізнати знак і на великому зображенні, і в невеликій деталі оздоблення.
Одяг FROLOV носили Beyoncé, Дуа Ліпа та Кайлі Міноуг. Роботу для виконавиці цікаво розглядати з урахуванням того, як публіка бачить костюм. У залі передусім читаються загальні пропорції, тоді як крупний план показує шви, прозорість вставок і розташування декору. Рух додає ще один рівень: жорсткі частини зберігають форму, а еластичні мають працювати разом із тілом. На фотографії окрему деталь можна роздивитися довше, тоді як у відеозаписі виступу видно, чи залишається вона помітною під час танцю та зміни освітлення.
Як міжнародна публіка знайомиться з українськими колекціями
У французької Федерації високої моди й прет-а-порте є офіційний профіль LITKOVSKA з архівом сезонних колекцій. FROLOV представлений у каталозі London Fashion Week. Такі сторінки дають змогу подивитися на роботу бренду в контексті конкретного сезону. Поруч із показами є й інші шляхи до аудиторії. Наприклад, LITKOVSKA серед закордонних продавців називає Dover Street Market і паризький універмаг La Samaritaine. Покупець може вперше побачити річ у магазині, а згодом знайти образ із нею в архіві колекції.
Під час перегляду кількох сезонів варто простежити одну деталь. У LITKOVSKA це може бути спосіб показати внутрішній шов, у BEVZA — співвідношення простого силуету й виразної прикраси, у FROLOV — конструкція корсета. Якщо деталь з’являється в різних матеріалах і типах одягу, стає видно, як дизайнер розвиває прийом від сезону до сезону. Архів показів дає для такого порівняння послідовність образів, а фотографії окремих виробів дозволяють роздивитися сам крій і оздоблення.
